Проектна діяльність як важливий аспект компетентнісної освіти школярів з психофізичними вадами розвитку

Перед людиною до розуму три шляхи:

шлях роздумів – це найблагородніший;

шлях наслідування –це найлегший;

шлях власного досвіду –  найважчий шлях.

Конфуцій

В українській педагогiчнiй практиці явище проекту з’явилося в останнє десятиліття у результаті дiяльностi міжнародних органiзацiй, які розробляли й поширювали освiтнi проекти. Однак набутий за цей час вітчизняний досвід проектної форми органiзацiї освітнього середовища не став предметом вивчення та узагальнення на науково-теоретичному рiвнi i не отримав поширення на практиці.   Саме тому тема впровадження  методу проектів в корекційно-педагогічний процес допоміжної школи-інтернату є актуальною, проблемною і цікавою, для сучасних педагогів-дефектологів, які намагаються зацікавити своїм предметом  учнів, виховувати в них активну життєву позицію, формувати в них життєво важливі компетентності.
Метод проектів – це  освітня технологія, націлена на придбання учнями нових знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичок за допомогою системної організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку.  Якщо добре вчитатися в дане визначення методу проектів, стане зрозумілим, що нічого нового – тільки те що ми робимо зібрано до купи і вишикуване в чітку систему роботи, яка має на меті:

ž активізацію пізнавальної діяльності;

ž формування навчальної компетентності, що відповідає основним принципам концепції безперервної самоосвіти;

ž формування специфічних умінь і навичок загальнонавчального й комунікативного характеру.

Проекти бувають:

—  індивідуальні або групові;

—  монопредметні й міжпредметні;

—  короткострокові (міні-проекти), середньострокові й довгострокові;

—  інформаційні, дослідницькі, творчі, практико-орієнтовані.

Темою проекту можуть стати  наступні речі:

ž об’єкт;

ž дослідження;

ž проблема;

ž діло.

Умовами  успішного здійснення проектної технології є:

ž умотивованість учителів на дану технологію;

ž умотивованість   учнів на участь у проекті;

ž навчання учнів умінням дослідницької діяльності;

ž розкриття суті дослідження як форми пізнання (проблема, мета, гіпотеза, завдання, методи дослідження, уміння планувати проведення дослідження);

ž   організація зустрічі груп по обміну думками про хід роботи над проектом (при великих проектах).

ž  визначення критеріїв оцінки результатів роботи над проектом;

Таким чином, можна зробити висновок, що система роботи над проектом складається з шести «П»:

•        ПРОБЛЕМА;

•        ПРОЕКТУВАННЯ (ПЛАНУВАННЯ);

•        ПОШУК   ІНФОРМАЦІЇ;

•        ПРОДУКТ;

•        ПРЕЗЕНТАЦІЯ;

•        ПОРТФОЛІО.

Результати проведених навчальних проектів показали, що розумово відсталі діти з цікавістю беруть участь в проектній діяльності, різко підвищується пізнавальна активність дітей, виникає бажання бути кращім, знати більше за інших, допомогти слабшому тощо. Все це сприяє підвищенню рівня навчальних досягнень, саме тому по закінченню проекту майже у 70% дітей оцінки за тему на достатньому і середньому рівнях.

Проаналізувавши роботу щодо впровадження проектних технологій в корекційно-педагогічний процес можна зробити висновок, що участь в навчально-виховних проектах сприяє підвищенню якості соціально – адаптаційної підготовки до самостійної життєдіяльності, формуванню важливих для самостійного життя у суспільстві психофізичних якостей, загальнолюдських і національних цінностей, переорієнтація навчально – виховного процесу на особистість дитини. Тому слід продовжувати впровадження методу проектів в корекційно-педагогічний процес.