Виховна година в 2-А класі «У вінок Кобзареві»

Комунальний заклад «Куп’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Харківської обласної ради»

Виховна година в 2-А класі «У вінок Кобзареві»

Мета: ознайомити учнів з дитинством Т.Г.Шевченка. Розвивати пам’ять, мислення, творчу уяву. Виховувати почуття любові і поваги до світлого образу поета – мислителя Т.Г.Шевченко.

Обладнання: відео-презентація, портрети Т.Г.Шевченка, репродукції картин, ілюстрації до творів.

Вихователь.
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам’ять Шевченка
Сьогодні, діти, ви ознайомитесь з дитинством видатного українського поета та художника, нашого «Кобзаря», Тараса Григоровича Шевченка.
9 березня 1814 року на Черкащині, в селі Моринці, у родині селянина – кріпака пана Енгельгарда, Григорія Шевченка, народився великий поет. Діти, що означає слово «кріпак»? Це людина, закріплена за паном, яка працює на нього. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ.
В селі Кирилівки минули дитячі роки Тараса. У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику було 11 років, помер батько.
Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана.

1-учень
У старій хатині
Кріпака колись,
В тихий день весняний
Хлопчик народивсь.

2-учень
У тяжкій неволі
Ріс малий Тарас,
Він не вчився в школі,
Він ягнята пас.

3-учень
Вмерли мати й тато…
Сирота – в дяка.
Тут була в хлоп’яти
Грамота гірка.

Вихователь.
Ось як згадує Т.Г.Шевченко про своє дитинство.
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога……

Тарас був допитливий, розумний і цікавий на все. І старша сестра Катруся ледве встигала відповідати на його нескінченні запитання.
Довгими вечорами збирались селяни у хаті діда Івана послухати розповіді про боротьбу з панами, багатіями. З цікавістю слухав ці розповіді Тарасик і уявляв себе гайдамакою, який іде боронити людей від злого пана. Отак минали дитячі роки Шевченка. Навчився Тарас читати, писати, а згодом і дуже гарно малювати. Та скрізь Шевченко бачив кривду, бачив, як пани знущаються над бідними.
Він дуже любив рідний край, рідну природу. Та не мав він щастя на рідній землі. Про це писав у багатьох віршах.

4-учень.
Хоче малювати
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.
За ясну свободу,
Світле майбуття –
Він віддав народу,
Все своє життя.

Вихователь.
Цар і пани були дуже злі за такі вірші на Т.Шевченка, віддали його у солдати й заслали в далекі степи. Минуло 10 тяжких років царської неволі. Хвороба підкралася до Шевченка. Помираючи, він просив, щоб його поховали на його любій Україні, серед степу широкого. Друзі поета виконали цей заповіт. Над Дніпром, на високій кручі поховали Великого Кобзаря, яку народ називає Тарасовою. Тут часто можна почути народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі (бандурі). Це кобзарі. Діти, чому Шевченка називають Кобзарем?
Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя, про героїчні подвиги козаків. Співаючи вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі. Т.Г.Шевченко не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України, але коли читаєш його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.

ІІ. Відео-презентація «Дітям про Т.Г.Шевченка».

ІІІ. Читання оповідання «Тарасов сон» Василя Ковалюка.

а) читання оповідання вихователем.
б) з’ясування розуміння тексту учнями.
― Про що думав Тарас того вечора?
― Куди він побіг, щоб заховатися від мачухи?
― Що сказала синочкові мати уві сні?
― Про що він просив померлу маму?

ІV. Виразне читання віршів Т.Г.Шевченка «Зацвіла в долині червона калина», «Тече вода з-під явора», «Зоре моя вечірняя».

V. Пам’ять про поета вічна.
До своїх нащадків, до нас з вами, поет звертався словами:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній і новій
Незабудьте пом’янути
Не злим тихим словом.
Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять: іменем Шевченка названо вулиці, театри. На майданах міст і сел споруджено пам’ятники поету.

Спи спокійно, Тарасе!
Нащадки твої
Словом шани
Тебе пом’янули.
І народи Вкраїни
Заповітів твоїх не забули.